Вы просматриваете: Главная > Життя школи > Поради шкільного психолога 2

Поради шкільного психолога 2

Порада 1. Як навчити дитину припинити обманювати

Ви заходите в кімнату і бачите розбиту вазу. Або порізані і розсипані по кімнаті документи. Чи зі столу зник шматок торта, а в кімнаті була лише ваша дитина.
А коли ви на неї дивитесь, чуєте безневинне: «Це не я!». Знайомо?

Малюки і дошкільнята

По всій кімнаті – шматочки ваших документів і записів, а чотирирічний син чи донька каже, що це зробила сестра.
Але ж Ви розумієте, що саме ця дитина навряд чи вона змогла б влаштувати таких безлад.

Чому малюки обманюють?

Маленькі діти не зовсім обманюють.
«Щоб обманювати, діти мають знати, що те, що вони кажуть – неправда. Вони мають розуміти різницю між правдою і обманом. А такого розуміння у них зазвичай не буває до 4 років», – каже Деббі Найстром з Центру раннього розвитку у Торонто.

Коли малюк стає дошкільням, його уява розвивається, він починає досліджувати власні думки і може почати складати історії.

«Дошкільнята можуть міксувати казку і реальність. Вони поєднують історії, ліплять докупи те, що побачили по телевізору з реальними подіями», – каже Найстром.
Старше дошкільня може обманювати, щоб отримати перевагу або щоб захиститись проти небажаних наслідків. Наприклад, що у дитини заберуть іграшку.
Хоча нам ніби не подобається обманювати, але «це все частина природного, нормального зростання і розвитку» додає Деббі.

Що робити з малюками?

1. Реагуйте спокійним тоном і розглядайте ситуацію як можливість для навчання.  Наприклад: «Я впевнений, що все трапилось не зовсім так. Ти думаєш, все було саме так?».
Наприклад. Якщо обман болючий для вас, можете сказати: «Як би ти почувався, якби хтось сказав таке тобі?».
2. Сфокусуйтесь на тому, щоб вирішити проблему разом.
Наприклад, дитина розмалювала підлогу. Можете сказати: “Ми малюємо на папері. Ходи і допоможи мамі / татові, і почистимо все разом”.
3. Поясність, чому правда важлива.
Наприклад, дитина бере без дозволу та ховає від Вас якісь предмети, якими Ви не дозволяєте користуватись. Ви повинні переконати малюка, що правда допомагає вам його захистити.
4. Впровадьте практику переговорів з дитину у певних речах.
Вона має знати, що її думку враховують щодо того, що малюк їсть, одягає і чим грається. Тоді дитина починає Вас слухати та припиняє вигадувати історії, щоб зробити все по-своєму.

Школяри

З вашої бібліотеки зникла книжка…
Ваша дитина заперечує і наполягає, що  її позичив Ваш друг і загубив.
Кілька запитань – і з’ясовується, що такого не було.

Чому школярі обманюють?

Діти такого віку можуть передбачати, що трапиться.
Вони розуміють причину і наслідок:
1) якщо книжка пропала – хтось розізлиться;
2) домашнє завдання не виконане – будуть проблеми…

Що робити?

1. Намагайтесь дитину не карати.
Вона боїться покарання і не скаже, що насправді трапилось.
Якщо ви уникаєте покарання, ви відкриваєтесь для комунікації з дитиною, тому вона може прийти до вас за допомогою”, – каже Арнолл.
2. Поясніть дитині, що брехня руйнує довіру, а вам потрібно довіряти один одному.

Можливо, треба буде це повторити декілька разів, але коли дитина знає, що ви не почнете біситись, вона навчиться звертатись до вас частіше”.

3. Розберіться, чому дитина обманула. Наприклад, вона втратила книжку і збрехала про це, допоможіть їй знайти рішення.

Вирішення проблеми – це чудовий інструмент, тому що діти отримують користь від мозкового штурму під час розмови з батьками, – пояснює Арналл.

4. Коли син чи донька не обманює вас, впевніться, що дитина знає, що ви дуже цінуєте її чесність.
Дайте їй зрозуміти, що вона може вам довіряти і ви допоможете їй впоратись з усіма негараздами без обману.

Підлітки

12-річний син їздить громадським транспортом до школи.
Ви не дуже хвилюєтесь, тому що він з автобуса іде прямо додому.
Але одного дня дитина приходить дуже пізно, з історією про те, як вони займались понаднормово.
Згодом у випадковій розмові з’ясовується, що насправді син прийшов пізно через гуляння з однолітками.

Чому підлітки обманюють?

Брехня підлітків часто пов’язане з їхнім соціальним життям – з ким вони були і чим займались.
Частина їхнього життя уже незалежить від батьків…
За словами психолога Джанет Морісон, обман провокує відчуття: “Вперше в житті я можу робити речі, на які я не повинен отримувати дозвіл!”.
Дитина все більше хоче приймати самостійні рішення, а батьки з найкращими намірами хочуть підтримувати контроль над сином чи донькою.
Якщо дитина розумітиме, що її не покарають за те, що вона зробила щось самостійно, вона не матиме причини брехати“, – додає Морісон.

Що робити?

1. Дайте дитині знати, що ви розпізнаєте її обман і не схвалюєте його.
В той же час пам’ятайте, що це помилкова спроба дитини зробити щось самостійно.Ви можете сказати щось на кшталт:

Ти можеш вирішити в останню хвилину не приходити додому, щоб робити домашнє завдання. Можеш піти до когось іншого, це нормально. Але залиш повідомлення“.

Це дуже позитивний меседж, пояснює Морісон:

“Він каже, що ви поважаєте свою дитину і її самостійність. Але ви хвилюєтесь за її безпеку”

2. Подобається це батькам чи ні, але підлітковий вік – це час постійних переговорів: коли діти виконають домашнє завдання, до якої години вони повинні повернутися додому, тощо.

Чим більш нетолератними будуть батьки, тим менше буде переговорів, і тим більше – невдоволення і, зрештою, брехні.

3. Навіть якщо син чи донька збрехали про щось серйозне (наприклад, витягли гроші з гаманця на сигарети і приховали це), не відштовхуйте. Ваш син чи донька – не перша дитина, яка робить щось нерозумне.

Замість брехні сфокусуйтесь на рішеннях вашої дитини, через які вона може постраждати.

І думайте ширше. У випадку з сигаретами вас мають більше хвилювати сигарети, а не те, що син чи донька тихенько взяли на них гроші.
Коли ви слухаєте свою дитину, все можна виправити, підсумовує Арнолл.

Інформацію використано із сайту:

https://www.todaysparent.com/family/parenting/how-to-teach-kids-to-stop-lying/

Порада 2. Як навчитися управляти
своїм часом старшокласникам?

Проєкт, що організовує

«Встигає всюди той, хто нікуди не поспішає» —це життєве правило. Адже воно справді працює для тих, хто навчився правильно розподіляти час і планувати свій день.
А відтак пропоную вам прийняти участь у проекті «Я управляю своїм часом», дасть змогу опанувати основи тайм-менеджменту, навчитися складати план на день, формулювати мету, а відтак — стати організованішими.

Основні питання:

1. Що це за проєкт з тайм-менеджменту?
2. Навіщо потрібне хронометрування робочого дня?
3. Який метод планування?
4. Який зв’язок між прибиранням і прокрастинацією?

А чи знали ви? Скільки триває робочий день страшокласника? За результатами дослідження, яке провів один з медійних порталів, робочий день учнів 9–11-го класу триває щонайменше 12 год! Що ж входить в цей час?

1. Щодня. в середньому, по 7 уроків, що закінчуються о 15:00.
2. Дорога додому, обід і короткий відпочинок — це ще близько години.
3. Далі – виконання домашніх завдань, а це ще плюс 3–4 год*.
4. А ще, деякі відвідують музичні школи, спортивні секції,
5. А ще – додактове вивчення іноземних мов
6. А ще – підготовка до ДПА і ЗНО,
7. А ще – різноманітні хобі…

І все це теж треба «втиснути» у 24 години!!!!

* Така норма визначена у ДСанПіН влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 14.08.2001 № 63. Зокрема обсяг домашніх завдань має бути таким, щоб витрати часу на їх виконання не перевищували у 7–9-х класах 3 год, а в 10–12-х класах — 4 год.

Природно, що за такого насиченого розпорядку страждає якість навчання. Інколи вам навіть доводиться відмовитися від хобі й відпочинку. А ще,  від постійного невстигання й гонитви зростає тривожність і страждають навички самоорганізації. Скорегувати цю ситуацію можна за допомогою тайм-менеджменту.

Під час роботи над проєктом можна навчитись застосовувати принципи тайм-менеджменту:
1. планувати день;
2. швидко виконувати домашнє завдання;
3. знаходити час на відпочинок.
Робота над проєктом — поетапна.
Кожен етап розрахований на певний час (наприклад до тижня).

Етап 1. Проводимо анкетування

Якщо тема управління часом — актуальна для вас, пропоную дати відповідь для себе  (але чесно), на дані питанні. У багатьох з вас немає вільного часу, тому що багато часу забирають:
1. Гуртки й додаткові заняття.
2. Інтернет сайти.
3. Соцмережі

Обмежувати себе й користуватись інтернет сайтами  дозовано – вдається не кожному… Швидше обмежать час на виконання домашніх завдань.

Отже…. Розпочинаємо?..

Етап 2. Хронометруємо справи

Мета етапу — сформувати у вас, дорогі старшокласники, уявлення про час як про ресурс, яким можна управляти; побачити непродуктивні витрати часу й мінімізувати їх.

Хронометраж — це перший крок тайм-менеджменту. А отже, спробуйте протягом дня — і в школі, і вдома — фіксувати те, чим ви займалися. Їхнє завдання — вести хронометраж, тобто простежити, на що вони витрачають свій час протягом дня.

Приклад хронометражу

Що робивСкількиОрієнтовний час
Був у школі6 год 30 хв8:30–15:00
Йшов додому15 хв15:00–15:15
Перевдягнувся, пообідав45 хв15:15–16:00
Сходив на футбольну секцію1 год16:00–17:00
Зайшов у магазин15 хв17:00–17:15
Прийшов додому, перевдягнувся15 хв17:15–17:30
Зателефонував другові, говорили про футбол15 хв17:30–17:45
Виконував домашні завдання3 год 30 хв17:45–21:15
Дивився відео на TED Talks45 хв21:15–22:00
Сидів в Instagram45 хв22:00–22:45

Необхідно  хронометрувати свої справи протягом 3–4 днів поспіль, щоб мати чітку картину, скільки часу й на що ви витрачаєте. Похибка має становити 5–10 хв.

Типова помилка — увечері згадувати усі справи за день і хронометрувати їх. Такий хронометраж не покаже реальної картини. Порадьте учням покроково фіксувати свої дії за допомогою:
   • блокнота, олівця й годинника;
   • диктофона;
   • смартфона тощо.

Ліпше на три години раніше, ніж на одну хвилину пізніше.
Вільям Шекспір

Для самоперевірки, можназастосувати такі орієнтовні запитання:
1. Що сподобалося вам у хронометражі, що ні, що було найскладніше?
2. Скільки часу ви витрачаєте, щоб подивитися телевізор, пограти на комп’ютері, виконати домашні завдання, погуляти на свіжому повітрі?
3. Скільки часу ви витрачаєте на хатні справи?
4. Як гадаєте, чи витрачаєте ви час даремно? На що?
5. Чи корисним було для вас хронометрування? Якщо так, то в чому? Якщо ні, то чому?
6. Чи плануєте ви щось змінити у своєму розпорядку дня?

За результатами хронометрування учні мають проаналізувати продуктивний час і час, витрачений даремно. Відтак ознайомте учнів з поняттям «поглиначі часу».
Поглиначами часу можна вважати дії, що відволікають від запланованих справ і перешкоджають якісному відпочинку. Теревені по телефону, «зависання» у соцмережах, конфлікти та їх обговорення — це типові поглиначі часу.
Зверніть увагу, що відпочинок — це не поглинач часу. Відпочивати так само важливо, як і виконувати свої учнівські обов’язки. Повноцінний сон, читання, хобі тощо — це ресурси, що дають людині змогу поновити сили.

Етап 3. Обираємо метод планування

За допомогою хронометрування можна проаналізувати, на що ви витрачаєте свій час, і визначити головних його поглиначів.
Наступний етап проєкту — розглянути з ними основні методи планування.
Це найпопулярніший метод, що дає змогу визначити пріоритетність справ.

Бажано самостійно накреслити схему й розділити завдання на важливі й неважливі, термінові й нетермінові. У кожен з квадратів треба записати завдання. Так у вас утвориться об’єктивна картинка того, що потрібно виконати якнайшвидше, що — пізніше, а чим взагалі займатися не варто.

Виглядає вона так…

«Камінь, галька, пісок»

Ще один метод планування називається “Камінь, галька, пісок«. Фактично це план завдань, розподілених за пріоритетністю.
Пропоную  заповнити три колонки. На початку заповнення — певні асоціативні назви:
1. камінь — це головні й важливі завдання;
2. галька — менш важливі;
3. пісок — неважливі; такі, що «просочуються» через камінь і гальку.

«Слони, біфштекси, жаби й шоколад»

Є ще один метод визначення пріоритетів упродовж дня — «Слони, біфштекси, жаби й шоколад». Він дасть змогу наочно розподіляти завдання.

1. Є великі завдання — «слони».
2. Їх треба ділити на шматочки — «біфштекси».
3. Неприємні завдання — це «жаби» (які ліпше виконувати вранці: як то кажуть – зробили й забули).
4. А є завдання «шоколад» (які бажано  ділити на шматочки, щоб кожен наближав до мети).

Етап 4. Наводимо лад

Зверніть вашу увагу на те, що упорядкований простір сприяє упорядкуванню справ. Лад у кімнаті, логічне розміщення речей на столі — усе це налаштовує на роботу. Натомість безлад відображає незібраність і неорганізованість. Пошук необхідних речей у хаосі спричиняє метушню й потребує більше часу.
А чи знали ви? Головні вороги порядку — сміття, зіпсовані й непотрібні речі, незручно розміщені предмети. Запропонуйте учням протягом тижня провести домашню ревізію й навести вдома лад.
Є найпростіший алгоритм наведення ладу:
   • сортуємо речі на потрібні й непотрібні;
   • викидаємо непотрібні речі;
   • ранжуємо потрібні речі за принципом:
«потрібні час від часу» та «потрібні щодня»;
   • шукаємо оптимальні місця для зберігання речей;
   • підтримуємо поточний порядок.
Пропоную вам  дотриматися правила п’яти хвилин. Якщо завдання або справу можна виконати за кілька хвилин, то слід зробити її негайно, а не відкладати не потім. П’ять хвилин сьогодні заощадять час завтра.
Звертаю вашу увагу  на такий факт: коли треба виконати складне й важливе завдання, ми часто намагаємося відтягнути початок роботи.
Наприклад, потрібно написати твір або реферат, однак замість того, щоб одразу приступити до справи, ми починаємо прибирати, упорядковувати робоче місце чи якось інакше свідомо чи підсвідомо відтягувати складий момент.
Скажіть будь-ласка, чи є у вас хатні справи та хобі, що надто захоплюють або  поглинають час? Чи знали ви? Що схильність людини відкладати неприємні завдання на потім, тяжіння до справ, що приносять більше задоволення або швидший результат називають прокрастинацією. Часто вона спричиняє посилення впливу поглиначів часу.

Етап 5. Ставимо цілі

Будь-який тайм-менеджмент починається з планування.
Том Грінінг, американський психолог

На завершальному етапі навчайте дітей ставити цілі та працювати, щоб досягти їх. Зауважте: аби доводити почату справу до кінця, потрібно чітко уявляти, навіщо вони це роблять.
А чи знали ви? Мета має бути індивідуальною. «Добре вчитися» — це не мета, а мрія. Мету слід формулювати так, щоб вона була конкретною й мотивувала до дії.

Орієнтовне формулювання мети

Наприклад. Я хочу контрольну роботу з математики написати на 10 балів. Тому готуватимуся до неї щодня по одній годині, крім неділі.
Пропоную вам зформулювати цілі,  за  інтелектуальною картою. Це особливий вид запису матеріалів у вигляді радіанної структури, подібної до карти метро.
Спробуйте зобразити інтелектуальну карту своєї мрії.

А чи знали ви?  Інтелектуальні карти можуть замінити традиційний текст, таблиці, графіки, схеми, час. Варто звернути увагу на те, що не одразу можна відчувати швидкоплинність часу, сумувати за тим, що чогось не встигли чи витратили час даремно. Але ж, час — це дорогоцінний ресурс, і кожен може навчитися ним управляти.

Інформація використано з сайту – https://ezavuch.mcfr.ua/798853


Залишити відгук

Щоб залишати коментарі, вам необхідно войти.