160 років як немає Тараса…

10 березня рівно 160 років тому, відійшов у вічність наш великий Пророк, але зі своїм великим, нескореним народом залишився назавжди і дає Йому сили та впевненості у боротьбі з відвертими і прихованими ворогами…

Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров’ю
Волю окропіте.

* * * *
Шануймо Тараса
Хай роки злітають невпинно,
Зірками іскряться в імлі.
Ми свято шануєм Тараса,
Його не забудемо, ні!
Пробігло багато без нього,
Та вірші лунають, як дзвін.
Згадаєм його світлий образ,
Вкраїна – Шевченківський дім.
Шевченко – то сонце над нами,
То пісня Вітчизни гучна,
Минуле, сучасність, надія,
Край отчий , моя сторона.
Тараса ім’я в кожній хаті,
Лунає в серцях заповіт.
Він визнаний людством і часом,
Донбас надсилає привіт.
Шевченко “Кобзар”, Україна…
Це мова весняна, дзвінка.
Звертаймось до слова живого,
Жить-жити йому у віках!
Зінаїда Дударчик

ТАРАСОВІ ШЕВЧЕНКОВІ
Вдивляємось, Тарасе, в образ Твій,
а “Кобзареве” слово, поетична криця,
лунає завжди, як пророча громовиця,
бо ти для нас Безсмертний і живий.
В страшній добі жорстокої сваволі
Ти випростав похилих, із колін підвів,
а плач невільників у гнів перетопив
і світлом освітив нам шлях до волі.
В одежу слова Ти вкладав огонь святий
і кликав: “Схаменіться, будьте люди!,
щоб спала із очей засліплених облуда,
щоб згинув яничарів рід лихий.
Ти височієш гідно, наш пророче,
як гнівна постать Прометея,
і дивишся на нассуворим зором, –
мов, Україну вільну хочеш запитатьз гірким докором:
ЧОМ НЕ ПРЯМУЄ НАРІД МІЙ
ДОРОГОЮ ПРАВДИВОЮ , СВОЄЮ?
Валентина Юрченко